8:42, 3 липня, 2024 року
Україна та СНД: розрив або примарний союз?
СНД

Незалежність під питанням: Чому ми досі залежні від Росії? Як на нас впливає СНД?

Україна досі не вийшла зі складу СНД, продовжує транзит російського газу, а сотні компаній власниками яких є росія, продовжують вести бізнес в Україні. 

8 грудня 1991 рік верхівки України, Росії, Білорусі підписали угоду припинення існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік та створили СНД - Співдружність Незалежних Держав. Це були перші Мінські угоди.

Україна з моменту створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) була занепокоєна намаганнями Росії стати консолідуючою силою на пострадянському геополітичному просторі. Це визначило позицію України як щодо СНД в цілому (в травні 1992 Україна не підписала Ташкентський договір про колективну безпеку країн-членів СНД, 22 січня 1993 р. — Статут СНД), так і в питанні подальшого розвитку відносин з країнами-членами Співдружності. Україна виступила проти надання СНД наднаціональних повноважень. Вищим органом СНД є рада глав держав, яка збирається двічі на рік та координую роботу галузевих і секторальних структур. Діють рада міністрів закордонних справ, рада міністрів оборони, міжпарламентська асамблея СНД. Україна наполягала на пріоритеті двосторонніх міждержавних стосунків перед створенням наднаціональних механізмів влади в керівних органах СНД. Враховуючи посилення бюрократичних тенденцій у діяльності органів Співдружності, низьку ефективність реалізації рішень, які приймаються керівними органами СНД (протягом 1992-2001 було прийнято близько 2 тис. різних угод, які переважно не виконувались). Виходячи зі своїх національних інтересів, Україна віддавала перевагу налагодженню безпосередніх двосторонніх зв'язків з країнами-членами Співдружності. Саме така стратегія розвитку зовнішньоекономічних і політичних зв'язків з країнами "близького зарубіжжя" на той час відповідала національним інтересам України. Росія, навпаки, намагалась максимально посилити свій вплив на пострадянському просторі. У квітні 1996 було підписано договір про створення "союзної держави" Білорусі та Росії. У 1997 Україна, Грузія, Молдова, Азербайджан, Узбекистан створили ГУУАМ.

Кожна країна у цьому акті переслідувала свої інтереси, Україна в свою чергу, хотіла заспокоїти росію, що для неї немає небезпеки, а росія готувалась знову об'єднати всі країни для подальшої влади над ними. 

У вересні 2016 Україна висловила протест у відповідь на перехід головування в СНД до Росії. Кремль відповів, що Україна не підписала Статут СНД 1993, тому не може впливати на механізми роботи СНД. У березні 2017 глави урядів країн ГУАМ домовились прискорити створення власної зони вільної торгівлі та транскаспійського транспортного коридору. У грудні 2017 країни СНД: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Узбекистан на Генеральній Асамблеї ООН проголосували проти резолюції щодо порушень прав людини в Криму. У квітні 2018 на 11-му безпековому форумі Президент України П. Порошенко анонсував вихід України із СНД разом із денонсацією Договору про дружбу з Росією. У травні 2018 Україна офіційно вийшла з координаційних органів СНД. 28 серпня 2018 Україна закрила своє представництво в штаб-квартирі СНД у Мінську та вийшла з низки договорів у форматі СНД.

Київ став штаб-квартирою національних координаторів співпраці країн ГУАМ. 17 травня 2021 було підписано Меморандум про взаєморозуміння між МЗС України, Грузії і Молдови щодо започаткування поглибленого співробітництва з питань  європейської інтеграції у форматі "Асоційованого тріо". 15 грудня 2021 на саміті "Східного партнерства" Євросоюзу було офіційно презентовано об’єднання асоційованих країн-членів ЄС: України, Грузії і Молдови щодо виконання угод про асоціацію та просування до членства в Євросоюзі. Після цього стало зрозуміло, що "СНД" проживе стільки, скільки це буде потрібно Росії. Кремль зміцнював контроль над пострадянським простором шляхом формалізації "Союзної держави" з Білорусією та затягуванням до цього формату Казахстану, особливо після проведення 4-19 січня 2022 "миротворчої операції" ОДКБ на території Казахстану. Ще один інструмент такого контролю власне ОДКБ як прикриття російського військово-політичного домінування в країнах пострадянського простору, в яких не відбулися демократичні зміни.

Які документи відмовився підписати Леонід Кравчук?

Та чому ми не погодились на пропозиції мати єдину валюту, єдиний економічний простір і єдині збройні сили? Дивіться у новому випуску “Що не так?”