Повномасштабну війну в Україні у багатьох аспектах порівнюють з Першою світовою: небаченої жорстокості битви, застосування ворогом хімічної зброї, позиційні бої, життя від окопу до окопу та велика кількість поранених як військових, так і цивільних.

Саме тоді, понад сто років тому, довелося шукати нові способи впоратись з викликами свого часу. І поки на фронті починали з’являтись небачені раніше технологічні досягнення як танки, які суттєво вплинули на хід бойових дій, у тилу намагались знайти спосіб допомогти людям вижити.

У ці непрості часи, коли люди діставали травми обличчя, переважну більшість з них навіть не рятували, бо вважали: немає обличчя — немає людини. Та й ті, хто вцілів у бомбардуваннях, але втратив свій звичний зовнішній вигляд, часто закінчували життя самогубством, адже були певні: втрата обличчя — це втрата себе, своєї ідентичності. Врятувати їх допомогла реконструктивна хірургія.

- Які начастіші запити до пластичних хірургів під час війни?

- Чи може лопнути імплант?

- Як з ребра роблять вухо?

У ранковому шоу “Прокидайся” ми запросили пластичного хірурга, що дав відповіді на всі гарячі питання стосовно пластичної хірургії.

По всій Україні пластичні хірурги дають другий шанс, покращують, змінюють, знищують комплекси та рятують життя. У цій статті ми розкажемо про ще одного лікаря хірурга, що з Хмельниччини.

Олександр Гринчук: завідуючий відділенням термічних травм та пластичної і реконструктивної хірургії у Хмельницькому. 

Лікар поділився і найскладнішими операціями, які проводять у відділенні військовим. Зокрема, це пластика місцевими тканинами. 

“Був вибух гранати – пошкоджені і роздроблені кістки, знищені сухожилля і немає шкіри. Просто гола кисть. Ця операція проходила в кілька етапів. Ми хлопцю «викроїли» з живота клапоть і закрили рану,” – розповідає завідувач відділення. 

За його словами, складність таких випадків не у тривалості операції, а у її підготовці, важкості самого хворого й виходжування пацієнта після.

“Не буває такого, що операцію зробили і пацієнт пішов додому,” – додає Олександр Гринчук.
Оперативні втручання ускладнює й те, що майже всі рани інфіковані. 

Бували випадки, коли врятувати хворого не вдавалось. Поранення були несумісні з життям. 

“Був випадок, коли снаряд попав в машину військових хлопців, які везли боєприпаси. Вона вибухнула. Двоє залишилось в живих, четверо загинуло. Одного пораненого, який був за кермом тієї автівки, ми рятували у лікарні, але на жаль не вдалося. Він помер,”– каже завідувач відділення. 

Тут наголошують, всі операції для військових безкоштовні. Їх фінансує держава. 

За словами завідувача відділення, фінансування одного важкохворого обходиться орієнтовно у 700-800 тисяч гривень. Ця сума включає в себе як ліки, перев’язувальні й загалом витратні матеріали.

У відділенні проводять операцію під назвою «ксенопластика». Виконують її переважно при опіках. Це коли використовують для пересадки пацієнтам спеціальну шкіру свині. Як пояснює лікар: це слугує лише тимчасовим покриттям рани. 

“Використовується спеціальна консервована свиняча шкіра. У Тернополі при університеті є фірма, яка займається її заготовкою й обробкою. Шкіру знезаражують й висушують в спеціальних апаратах. Тоді нею можна закривати рани як тимчасовим покриттям. Мова йде про великі за площею рани, коли є дефіцит шкірних покривів. Цей варіант дає можливість покращити стан і пришвидшити загоєння поверхневих ран. Все це робиться поетапно,”- пояснює Олександр Гринчук. 

Щоправда, останнім часом почали використовувати альтернативу –  штучні покриття переважно закордонного виробництва. Вони на основі силіконів, латексу, на синтетичній основі, є також різноманітні пов’язки, які дозволяють ефективно лікувати рани. Лікар додає, що ці методи використовують як захисну функцію, так і стимулюючу в загоєнні ран. 

«Унікальних випадків зараз немає», – каже Олександр Гринчук. Додає, що всі оперативні втручання хмельницькі хірурги проводять самостійно, без допомоги спеціалістів з інших міст. Мовляв, вистачає необхідного досвіду й сучасного обладнання. 

«Краса відійшла на другий план»

Хірурги у відділенні займаються не лише порятунком військових та цивільних після важких травм. Раніше тут проводили пластичні операції, аби прибрати певні дефекти шкіри. Наскільки популярні так звані естетичні послуги зараз?

“Пластичні операції хірурги проводять, але це вже рахується як реабілітація. Де є покази – ми робимо. Гострі хвороби – це одна справа. А все, що пов’язано з красою, відійшло на другий план. Не ті часи зараз. Інша мова, коли є рубці, які порушують функцію. Наприклад, не рухаються пальці. Ці операції відносять до реабілітації,”– пояснює завідувач відділення. 

За словами лікарів, під час війни мають змогу проводити складніші операції, адже є необхідне сучасне обладнання. А також з’явилось чимало препаратів для місцевого лікування ран. Більшою мірою, завдяки волонтерській і міжнародній допомозі.