Музей «Голоси мирних» Фонду Ріната Ахметова збирає історії цивільних людей про війну, починаючи з 2014 року. Чому вкрай необхідно розповідати це тим, хто пережив страшні події, та навіщо вивчати ці болючі історії всім українцям? Про це в ефірі ранкового шоу «Прокидайся» розповів амбасадор Музею «Голоси Мирних» Олексій Суханов.
Де знайти сили, щоб розповісти свою історію, й навіщо це потрібно
Фонд Ріната Ахметова почав фіксувати історії цивільних людей про війну ще у 2014 році. Тоді ж стало зрозуміло, що людям потрібна профільна допомога. Звідтоді Фонд розробив курс «Травма війни», який пройшло вже 250 психологів і забезпечує психологічну допомогу людям. Пізніше перед Фондом постало питання і щодо створення Музею, адже кожна записана історія є першоджерелом правди про війну. Про те, які резони є для того, щоби доєднатися до героїв Музею, додати туди власну історію, розповів Олексій Суханов.
«Якщо дивитися на це з погляду психології, то краще це проговорювати, тому що говорячи, ти позбавляєшся болю, ти не носиш його з собою, і той біль згодом не стає руйнівною силою всередині тебе, яка здатна зруйнувати тебе вщент. Крім того, розповідаючи свою історію, ми у такий спосіб даємо можливість почути її великій кількості людей. Це вкрай важливо для підвищення відповідальності, розуміння, навіщо ти тут, що ти мусиш і маєш робити – підвищення свідомості тебе як людини, як українця, як носія українського коду – і це не просто слова, це має реальний сенс».
Чому так важливо збирати історії мирних про війну росії проти України
До кінця 2025 року Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова ставить за мету зібрати ще близько 15 тисяч історій, розказаних її очевидцями. Амбасадор Музею «Голоси Мирних» Олексій Суханов акцентував причини, чому важливо наповнювати архів Музею якомога більшою кількістю історій. А також, чому ці історії необхідно доносити до мільйонів людей в Україні та у всьому світі.
«По-перше, росія та всі, хто причетний до цього жаху, мають бути покарані. По-друге, всі ці факти вкрай необхідно зберегти – це фактологія, це документи, це ті цеглинки, з яких потім буде будуватися майбутнє України, її перезавантаження. Психіка людей так влаштована, що згодом ми звикаємо, страшні події, через які ми пройшли, посуваються на другий-третій план, і викривлюється навіть сприйняття того, що ми переживаємо. І, звісно, його викривлюють ті, хто хоче викривити історію. Україна пережила багато випробувань, наприклад, Голодомор. Але ж ми не зробили достатньо висновків після цього, і вийшли на нове коло страшних подій. Тому ми маємо зараз, завдяки українцям, які, на превеликий жаль, пережили це жахіття, зберегти це і передати наступним поколінням – задля того, аби випередити ще одне таке коло, щоб не втратити Україну».
Як працює на головну мету Музею «Голоси Мирних» його вихід в офлайн
Музей кілька років працював тільки в онлайн-форматі: історії людей розміщено на порталі civilvoicesmuseum.org. У 2024 році він вийшов в офлайн, відкривши виставку ГОЛОСИ. Вона представила мультимедійний простір Музею «Голоси Мирних» на фізичному майданчику Музею історії міста Києва у рамках партнерства. На цій виставці, організованій спільно з GOGOLFEST, відео, аудіо та фізичні артоб’єкти створили єдиний простір, щоб розкрити з одного боку — трагедію війни, а з іншого — силу та гідність людей, які встояли попри жахіття. Виставка тривала з лютого по червень 2024 року, Олексій Суханов побував там та поділився враженнями.
«Це було вкрай пронизливо. І не плакати, не відчути, не перейнятися, не зрозуміти той біль було неможливо, якщо ти – здорова на глузд людина. До речі, ось у такий спосіб повертається відчуття самоідентифікації. Якщо у тебе все гаразд із психікою, і ти не зовсім призузулений кремлівською пропагандою, то ти обов’язково збагнеш, що до чого. І для тебе більше не буде питань щодо мови, музики, кіно... Для тебе буде одне: країна, в якій ти живеш, яка єдина, і більше такої нема. А значить це твій дім, і його треба зберегти».
Зараз у приміщенні Музею історії міста Києва на вулиці Богдана Хмельницького, 7 працює документальний проєкт Музею «Голоси Мирних» під назвою «Щоденники мирних: голоси тих, хто вижив, і тих, хто ні». Тут можна побачити страшні артефакти війни та ознайомитися із нотатками людей, які вони робили, перебуваючи у пеклі війни. Крім того, у Музеї «Голоси Мирних» регулярно проходять важливі тематичні заходи.
