Нафтопровід "Дружба", який 61 рік тому урочисто запустили як символ "єдності соціалістичних держав", сьогодні став одним із джерел фінансування російської агресії проти України.
Сьогодні 61 рік від початку офіційного запуску магістралі нафтопроводу "Дружба". Який у радянські часи був одним з найбільших та найпотужніших нафто-пропускних систем у світі здатністю пропускати до 2 мільйонів барелів нафти за добу. Він нібито мав ознаменувати братерство між Радянським союзом та країнами Варшавського договору. Нині ж цей нафтопровід у руках Кремля, який росія використовує, як зброю, експортує свою нафту, а за вилучекні кошти вкладає у продовження війни на території України.
Протягом цього року нафтопровід зазнав значних атак з боку українських сил оборони, та так що зупиняв свою роботу. Однак тут як тут зі скаргами на атаки зʼявилися Угорщина та Словаччина, які досі купують російську нафту.
"Дружба" хоч і великий нафтопровід, але використовується він далеко не на повну потужність. Щороку росіяни експортують понад 200 мільйонів тонн нафти. Але в Європу надходить менше 5% від цих об’ємів. Гілка на Гданськ, Росток і Лейпциг стоїть порожня. У 2021 році росіяни продали європейцям нафти на 110 мільярдів євро. Зараз продають значно менше.
"В останній час росія заробляла десь близько 6 мільярдів євро щорічно на цьому нафтопроводі, перекачка зменшилася значно ніж в радянські часи. Зараз там складає рівень перекачки десь 10–11 мільйонів тонн на рік, а через Білорусь – не качається вже", – сказав директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Більшість нафти, яка надходить до вузлової перекачувальної станції в Унечі, повертає на північ – до порту в Усть-Лузі. А потім відвантажується на ті самі танкери тіньового флоту, які потім прямують до берегів Індії та інших країн, які не гребують кривавим російським чорним золотом. Цим шляхом Москва експортує до 40 мільйонів тонн нафти на рік. А паралельно – подає сировину на НПЗ, які знаходяться на північному заході країни. Наприклад, на завод у Кірші. Тому, коли добрі дрони прилітають на станцію в Унечі, росіянам справді боляче.
Останні покупці російської нафти в Європі – Угорщина і Словаччина. Вони отримують сировину через південну гілку нафтопроводу. Яка, до речі, проходить через Україну. І зупинити транзит ми не можемо, бо це буде порушенням підписаного контракту. А ось, коли щось прилітає в Унечу – жодних контрактів ніхто не порушує.
Угорська нафтогазова компанія "Мол" щороку купує у росії п’ять мільйонів тонн нафти. Це закриває 90 % потреб країни. Словаччина теж майже повністю залежить від російської нафти. Але Москва дає цим країнам велику знижку – до 20%. Тож коли у серпні постачання через "Дружбу" знову перервались на кілька днів – через пошкодження труби – і Будапешт, і Братислава голосно обурювались та погрожували, що припинять постачання електроенергії в Україну. Офіційний Київ порадив висувати звинувачення Москві.
"Угорщина та Словаччина заробляють на нафті хороші гроші, якщо ми говоримо про Словаччину – це приблизно мільярд доларів на рік і для Словаччини – це величезні гроші. І для них це питання бізнесу і питання власне кажучи внутрішньої політики", – додав політолог та Директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко.
Європейська комісія постановила, що у 2027 Угорщина та Словаччина мають нарешті відмовитись від російської нафти. І знайти їй альтернативу – так, як це зробили всі їх сусіди. Таким чином вже через два роки нафтопровід "Дружба" має всі шанси втратити статус міжнародного і перетворитись суто на внутрішній російський.
