Світ сучасного мистецтва – це мільйони доларів, престижні аукціони та колекціонери, які готові викласти шалені суми лише за те, що картина довгий час вважалася втраченою. Саме такими скарбами торгував Вольфганг Бельтракі. Роботи, зниклі ще за часів воєн, одна за одною почали з’являтися у його приватній колекції і це викликало справжній фурор у мистецькому світі. Подробиці розповіли наші журналісти на "Ми-Україна+".

Першою гучною знахідкою Вольфганга стала картина “Ліс”, написана Максом Ернстом. Вона була відсутня на ринку мистецтва майже 80 років. Інформація про таку сенсацію швидко розлетілася серед колекціонерів, і полотно продали за 1 мільйон 800 тисяч євро. Аналізи картини не виявили підробки, тож експерти були в захваті, а сам Бельтракі продовжував дивувати всіх новими “віднайденими” шедеврами.

Щоразу Вольфганг пропонував все старіші та цінніші картини, які вже давно вважалися втраченими. Це викликало підозри в експертів, то ж вони вирішили перевірити полотна і на диво всі були оригіналами. Однією з найдорожчих робіт у колекції Бельтракі була картина Генріха Кампендонка – червона картина з кіньми. Її продали на аукціоні за 2 мільйони 880 тисяч доларів. Ця рідкісна робота стала сенсацією торгів і справжнім трофеєм для  колекціонерів мистецтва.

"Він розповідав, що під час війни ці картини були заховані, їх довго зберігали в особистих колекціях, однак згодом спадкоємці художників таки вирішили їх продати", – розповів директор музею Томас Сейду.

Однак у 2006 році фахівці почали підозрювати, що з однією картиною щось не так, і вирішили ретельно її перевірити. Під час спектроскопічного та хімічного аналізу з’ясувалося, що в білих пігментах міститься титанат барію – синтетична сполука, яку почали використовувати лише після 1950-х років. Проблема полягала в тому, що автор цієї роботи помер ще у 1929 році - він просто не міг користуватися такою фарбою.

Крім цього слідчі з’ясували, що хоча під картинами стояли імена різних художників, усі підписи були виконані в одному й тому ж стилі.

Як виявилося, Вольфганг з самого дитинства цікавився мистецтвом, адже народився в родині реставратора церковних фресок. Уже в підлітковому віці хлопець підробив свою першу картину й швидко зрозумів, що на цьому можна заробити великі гроші. Він почав детально цікавитися історією втрачених картин. Годинами засідав у бібліотеках: вивчаючи архіви, виставкові каталоги та біографії художників. Особливу увагу Бельтракі приділяв техніці — дізнавався, якими пензлями користувалися митці, як саме вони накладали мазки і які пігменти та розчинники застосовували. Навіть рами виготовляв із деревини тих порід, що використовувалися у відповідну епоху. Його підробки були настільки досконалими, що проходили експертизу в найкращих лабораторіях світу, і жоден фахівець не мав підстав сумніватися в їхній справжності.

У цій афері також фігурувала дружина Бельтракі. Вона створювала фальшиві історії походження картин, контактувала з галереями та саме через її ім’я картини потрапляли на аукціони. За 15 років Вольфганг продав підробок на суму понад 30 мільйонів євро. Його роботи прикрашали приватні колекції, музеї та галереї.  Він відтворював настільки рідкісні картини, що поціновувачі мистецтва були готові викладати за них шалені суми, адже вірили, що мають справу з унікальними втраченими шедеврами.

Після розслідування у 2010 році Вольфганга заарештували. Під час слідства він зізнався у підробці понад 300 картин, із яких більш ніж 50 офіційно визнали фальшивими. Вольфганга засудили до 6 років ув'язнення, а його дружину до 4-х років. Однак після свого звільнення чоловік продовжив писати картини, але вже під власним ім’ям.