Відразу кілька учнів і працівників школи № 16 Оболонського району Києва 17 та 18 березня 1987 року опинилися в лікарні з ознаками харчового отруєння. Двоє дітей і двоє дорослих померли практично відразу, решта були в реанімації. Винуватицею виявилась шкільна посудомийка Тамара Іванютина.

Слідство, допитавши потерпілих, які залишилися в живих, встановило, що всі вони відчули нездужання, пообідавши напередодні в шкільній їдальні, причому всі вони їли гречану кашу і печінку. Коли виникло питання, чи контролював хто-небудь якість їжі в шкільній їдальні, з'ясувалося, що відповідала за це медична сестра Наталія Кухаренко, яка померла за два тижні до подій, за офіційними даними – від серцево-судинного захворювання. Однак обставини смерті Кухаренко викликали у слідства сумніви, і в результаті досліджень у тканинах були знайдені сліди талію.

Талій – це вкрай отруйний метал без запаху і смаку, і який надзвичайно важко дістати. Після цього були проведені обшуки у всіх осіб, що мали відношення до шкільного харчоблока, в тому числі й в будинку, де мешкала Тамара Іванютіна, яка працювала посудомийкою в їдальні школи № 16.

При обшуку в Іванютиної була знайдена якась "невелика, але дуже важка баночка", яка зацікавила оперативників та слідчих, а тому була вилучена і віддана на експертизу. Лабораторне дослідження показало, що в банці знаходиться "рідина Клерічі" – високотоксичний розчин на основі талію, що застосовується в деяких галузях геології.

Іванютина була заарештована і спочатку написала явку з повинною, зізнавшись у скоєнні отруєння в шкільній їдальні. Приводом до скоєння злочину, за твердженням Іванютиної, стало те, що шестикласники, які обідали в їдальні, відмовилися розставляти столи й стільці, і вона вирішила "покарати їх". Проте пізніше Іванютіна заявила, що явка з повинною була зроблена нею під тиском слідства, і від давання подальших свідчень відмовилася.

Подальше розслідування показало, що Іванютина та члени її сім'ї вже протягом 11 років використовували талій для здійснення отруєнь, причому, отруєння здійснювалися як із корисливою метою, так і просто з почуття особистої неприязні. "Рідину Клерічі" члени сім'ї купували у знайомої, яка працювала в геологічному інституті, під приводом того, що отрута буцімто була необхідною для знищення щурів. Знайома зізналася, що протягом 15 років не менше дев'яти разів передавала Іванютиній, її сестрі та батькам порції цієї речовини.

На початку своєї кримінальної діяльності Іванютина отруїла свого першого чоловіка, щоб дістати його квартиру, чоловік помер. Після його смерті Іванютіна вступила в шлюб вдруге, але і в новому шлюбі отруїла свекра та свекруху, вони померли з інтервалом у два дні. Вона також невеликими порціями труїла другого чоловіка, щоб заволодіти будинком із земельною ділянкою, що належав батькам чоловіка.

У вересні 1986 року Іванютіна влаштувалася працювати посудомийкою в школу. Робота на цій посаді, за версією слідства, була потрібна Іванютиній для того, щоб отримати доступ до продуктів і харчових відходів, оскільки вона тримала велике господарство: свиней, курей. За час роботи в їдальні Іванютина смертельно отруїла шкільного парторга і вчителя хімії, які перешкоджали їй у розкраданні продуктів з їдальні, а також двох учнів першого і п'ятого класів – вони попросили в Іванютиної залишки котлет для своїх домашніх тварин.

Також слідство довело, що старша сестра Іванютиної – Ніна, використовуючи ту ж рідину "Клерічі", отруїла свого чоловіка і заволоділа його київською квартирою. Численні отруєння здійснювали й батьки Іванютиної – подружжя Масленко. Зокрема, за допомогою отруєнь ними були вбиті сусіди по комунальній квартирі та родичка, яка зробила зауваження подружжю.

Всього було доведено 40 епізодів отруєння, вчинених цим сімейством, з них 13 – зі смертельним наслідком. При цьому найбільше число летальних отруєнь і замахів на вбивство було скоєно особисто Тамарою Іванютиною. Судовий процес тривав близько року. В ході розслідування вона намагалася підкупити слідчого, обіцяла йому "багато золота". Відмовившись визнавати свою провину і каятися у скоєному, пояснила на суді, що у неї "не те виховання".

Іванютіна була засуджена до смертної кари – розстрілу. Спільників – до різних термінів позбавлення волі.