У серпні 1945 року Європа вже оговтувалась від жахів Другої світової, але Тихоокеанський регіон і далі був полем бою – американський бомбардувальник скинув ядерні бомби на Японію. Це була не просто перемога. Це був сигнал: у світі з’явилися нові правила гри.
США у липні цього року отримали можливість вибору – продовжити війну на Тихому океані або закінчити її одним ударом. За підрахунками Пентагону, повномасштабне вторгнення в Японію могло забрати життя до мільйона американських солдатів. Ще більше – серед японського цивільного населення.
Інший чинник – вступ у війну проти Японії Радянського Союзу. США наполягали: за участь американців у війні в Європі СРСР мав би "віддати борг" і на Сході. Сталін розумів: якщо не втрутитися, американці заберуть увесь регіон під свій вплив. Втручання Радянського Союзу могло зменшити втрати США і ще більше переконати японців у необхідності капітуляції.
Але головна ставка була не на танки – на атом, і вона зіграла. 6 серпня 1945 року – Хіросіма. 9 серпня – Нагасакі. Світ дізнався нове слово – атомна бомба.
СРСР вступив у війну на Далекому Сході 8 серпня – між бомбардуваннями Хіросіми й Нагасакі. Це не було збігом. Це була спроба встигнути – до завершення війни. Усе змінила одна шифрограма. 16 липня 1945 року: "Хворого прооперували. Діагноз не зовсім ясний, але результати задовільні" – це успішне випробування першої атомної бомби.
На Потсдамській конференції, 17 липня, Трумен показав Черчиллю записку: "Немовлята народилися". А потім повідомив про бомбу іншому учаснику переговорів – Сталіну. Той не спитав нічого, лише кивнув, бо вже знав це від розвідки. Сталін не був наївним. Завдяки шпигунам – Клаусу Фуксу, родині Розенбергів, Теодору Холлу – радянська розвідка знала: американці створили бомбу. Знали навіть про конструкцію. Але не знали точно коли, і як США її застосують.
Для Москви це був удар не лише по Японії, а й по репутації. Радянський Союз нав’язував світові себе як миротворця з найбільшою армією у світі. Аж раптом опинився в ролі того, від кого вже мало що залежить. Почалася гонка й пропаганда. Легенда про "мирний атом" – замість зізнання у відставанні.
"Little Boy", "Fat Man" – саме ці бомби з доброзичливими назвами "Малюк" і "Товстун" стерли з лиця землі два міста. У Хіросімі загинуло понад 70 тисяч людей одразу. У Нагасакі ще понад 40 тисяч і сотні тисяч пізніше, від опіків, раку i мутацій. Але парадокс: жертв було менше, ніж могло бути у разі вторгнення. Саме так вважають військові історики і саме так вважав Гаррі Трумен, який ухвалював рішення.
Хіросіма – це не просто трагедія, а й початок нової епохи, де володіння ядерною зброєю – нехай і неформально, але надає більше прав у світі.
Японія капітулювала 15 серпня. Але формально війна завершилась 2 вересня 1945 року – підписанням акту про капітуляцію на борту лінкора "Міссурі". Світ перестав бути таким, як був. Страх перед новою зброєю змусив інші країни переглянути все – від стратегії до моралі.
США здобули перемогу. Але водночас відчинили ящик Пандори – створивши прецедент, а Радянський Союз зробив усе, щоб не залишитися осторонь. За наявності даних, креслень і розрахунків від американських науковців-шпигунів, СРСР зміг повторити американське досягнення лише за 5 років.
Поки у шпигунів НКВС не було чого красти на Заході, про радянську ядерну бомбу, створену першою і самотужки, не мріяли навіть найвідчайдушніші мрійники. Це був кінець Другої світової й початок нової, Холодної.
