У 1970-х роках Америка дізналася про унікальний випадок, що згодом став предметом для книжок, фільмів та медичних досліджень. Йдеться про чоловіка на ім'я Біллі Мілліґан, у якому, за висновками психіатрів, "жили" одразу 24 різні особистості. Саме цей діагноз дозволив йому уникнути покарання за серйозні злочини. Що він накоїв і чи справді мав кілька особистостей – розповіли наші журналісти на "Ми-Україна+".

У жовтні 1977 року три незнайомі між собою студентки Університету штату Огайо повідомили поліції про зґвалтування. Їхній нападник діяв однаково: підстерігав на автостоянках, погрожував пістолетом, відвозив у безлюдні місця, ґвалтував, а потім просто відпускав. У всіх випадках він також намагався забрати у них гроші, тому це були зґвалтування з пограбуванням.

Поліція почала обшуки місць злочину і завдяки цьому виявила відбитки пальців нападника. Вони належали 22-річному Біллі Мілліґану – нещодавно звільненому з в’язниці умовно-достроково. За рік до цього він скоїв збройне пограбування аптеки, а до того - викрадав гроші з банкоматів і магазинів. Слідчі одразу розпочали розшук хлопця по всьому штату, але довго шукати не довелося. Біллі весь цей час спокійно перебував у гуртожитку і навіть не підозрював, що його шукають.

Та найцікавіше почалося після арешту. На кожному допиті Біллі говорив іншим голосом і поводився інакше. Після цього йому призначили огляд у психіатра, і результати експертизи приголомшили всіх. Мілліґану поставили діагноз – дисоціативний розлад ідентичності. Адже в ньому жили щонайменше 10 різних особистостей. Згодом виявили ще 14 особистостей. Серед них – британський інтелектуал Артур, шестирічний хлопчик Девід, злочинець Рейджин і навіть лесбійка Адалана. Кожна особистість мала власний почерк, голос, реакції, міміку і навіть IQ.

"Результати обстежень коливалися - від розумової діяльності на абсолютній межі, яку тоді називали розумовою відсталістю, до неперевершених показників на рівні генія", – психологиня Шейла Портер.

У 1978 році розпочався суд над Біллі. Прокуратура звинувачувала його у трьох випадках зґвалтувань і пограбуваннях. Але адвокати подали клопотання: мовляв, Мілліґан не міг відповідати за свої дії, бо на момент злочину його тіло контролювали інші особистості. Тож замість в’язниці його відправили на примусове лікування до психіатричної лікарні. Це був перший в історії США випадок, коли підозрюваного у тяжкому злочині визнали невинним через множинний розлад особистості.

Серед місцевих жителів ширилися чутки: мовляв, це не розлад, а блискуче спланований хід аби уникнути покарання. І поки він не вчинив нові зґвалтування, хлопця терміново потрібно ув’язнити.

Біллі провів майже 10 років у психіатричних установах. Увесь цей час він продовжував збирати всередині себе нові особистості. У 1988 році його визнали достатньо стабільним, щоб перевести до звичайної психіатричної лікарні. А вже через 3 роки  Біллі Мілліґан був повністю звільнений. Він змінив ім’я, намагався працювати в театрі, створював комікси та писав сценарії. Після лікування агресивні особистості стали спокійнішими, і нових злочинів від чоловіка зафіксовано не було.

У 2014 році Біллі Мілліґан помер від раку. Але дискусії щодо його історії не вщухають і досі.