Адміністрація Дональда Трампа запевнила європейських союзників, що Сполучені Штати збережуть свою "ядерну парасольку" над Європою. Про це повідомляє New York Times, посилаючись на дипломатичні джерела та за їх словами, європейців вони не надто переконали, бо погляди президента США є мінливими. Про це розповіли наші журналісти у ранковому шоу "Прокидайся!" на "Ми-Україна+".
Через зміни у зовнішній політиці США її союзники почуваються некомфортно. Країни, які не є членами ядерного клубу, невпевнені, що досі залишаються під американською ядерною парасолькою й шукають інші формати забезпечення власної безпеки. Так, ймовірний наступний канцлер Німеччини Фрідріх Марц вже заявив, що хоче говорити із Францією та Великою Британією про спільне використання ядерної зброї. Звісно, французької та британської, бо, власної, німці не мають.
"Зміни в міжнародних відносинах та відмова США від певних гарантій безпеки можуть спонукати окремі держави переглянути свої позиції щодо ядерної зброї. Такі країни, як Німеччина, Польща або Японія, можуть переглянути свої ядерні позиції. Особливо це актуальним стає зараз, коли до влади в США повернувся Дональд Трамп", – зазначив експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Нині до так званого "ядерного клубу" входять лише вісім країн – це Сполучені Штати, росія, Велика Британія, Франція, Індія, Пакистан, Китай та Північна Корея. Є ще дев'ятий неофіційний член клубу – Ізраїль. Вважається, що США передали цій країні якусь кількість ядерних боєголовок. Але у Тель-Авіві це завжди заперечували.
Єдина причина, з якої цей клуб є настільки нечисленний – добра воля, яку лідери неядерних країн зафіксували у міжнародних угодах. Зокрема, в договорі про нерозповсюдження ядерної зброї. Наразі його підписантам є 189 держав. Серед них та сама Німеччина, Японія, Південна Корея. Тобто країни, які за бажанням могли б створити ядерну боєголовку в дуже стислі терміни.
Ізотопу уран-235 в природі не зустрічається. У звичайному урані його міститься менше 1%. Для створення ядерної зброї потрібен збагачений уран, який містить не менше 85% 235-го ізотопу. Збагачення урану – процес складний і високотехнологічний. Він відбувається на спеціальних підприємствах. Найбільше їх у росії, але є вони і в багатьох країнах, які використовують тільки мирний атом і виробляють паливо для атомних електростанцій. Наприклад, у Японії, Нідерландах та Німеччині. Відповідно, ці країни мають певні запаси збагаченого урану.
"У Німеччині багато є дослідницьких реакторів. По-перше, у них була своя дуже потужна ядерна галузь. Вони проєктували свої реактори й тому технологічно тої кількості відпрацьованого ядерного палива, яке воно накопичилося після роботи ядерних енергоблоків, то, в принципі, там можна невеликими технологічними витратами здобути саме плутоній", – зазначив фізик-ядерник Володимир Борисенко.
З виробничими потужностями й у німців, і їх сусідів теж проблем не буде. На своїх заводах вони можуть зібрати все, що завгодно. Азійські країни теж мають великий потенціал. За оцінками одного з керівників Південно-Корейського інституту науки Лі Чунгуна, його країна здатна створити ядерну зброю приблизно за два роки.
Японія може впоратися ще швидше. Зараз її запаси плутоні оцінюють в дев'ять тонн. Такої кількості вистачить для виробництва кількох тисяч бомб.
Одним з резонів, який змушував більшість розвинених країн відмовлятися, від власної ядерної зброї були високі витрати на її утримання. Наприклад, Франція витрачає на ядерну програму 6,5 мільярдів євро на рік. Але зараз у світі є чимало країн, які можуть дозволити собі такі витрати, якщо йтиметься про власну безпеку. Так, наприклад, федеральний бюджет тієї ж Німеччини на 25-й рік становить 480 мільярдів євро. Тож видатки на ядерну програму становили б трохи більше 1% від цієї суми.
