Дві ядерні держави, понад півтора мільярда людей і регіон, де кожен спалах може перерости у катастрофу. Індія та Пакистан – приклад конфлікту, який триває понад 75 років, і будь-яка ескалація між ними загрожує глобальними наслідками. Що сталося між цими країнами – розповіли наші журналісти на "Ми-Україна+".
Усе почалось 1947-го року, коли після здобуття незалежності Британська Індія розділилася на декілька держав, зокрема Індію та Пакистан. Причиною став релігійний поділ: індуїсти та мусульмани не змогли досягти згоди. Понад 10 мільйонів людей були змушені переселятися. Уже тоді розпочалась перша війна – за Кашмір, де більшість населення – мусульмани й це стало фундаментом затяжного конфлікту, що триває й досі.
Але чи справді релігія – головна причина? І так, і ні. У Пакистані – мусульманська більшість. В Індії – індуїстська. Але проблема в іншому: обидві держави будують свою ідентичність на запереченні одна одної. Пакистан виник як "не-Індія", а Індія – як самобутня цивілізація, що встояла після британського колоніалізму. Кашмір – просто символ. Якщо Індія його утримує, то Пакистан виглядає слабким. Якщо Пакистан його відвоює – Індія втрачає частину свого національного образу. Це не просто територія, а ще й питання престижу.
Сучасна індуїстська ідеологія Хіндутва загострює напруженість із мусульманами. Спір навколо мечеті Бабрі, зруйнованої 1992-го року, спричинив погроми. Закони проти забою корів обмежують права мусульман. Репресії руху за Халістан посилили сікхський сепаратизм. Отже Кашмір – не головний і не єдиний, але важливий символ індійського престижу.
Індія та Пакистан вже вели між собою три війни (1947, 1965, 1971 роки) і був один серйозний прикордонний конфлікт у Каргілі (1999). Ядерна зброя з’явилась пізніше: Індія провела перші випробування у 1974 році, Пакистан – у 1998. Відтоді кожна потенційна ескалація сприймається світом як загроза ядерної катастрофи.
Сьогодні Індія – союзник США і Японії. Пакистан – партнер Китаю. Але з Китаєм усе складніше. Формально Пекін не зацікавлений у війні, але його стратегічний інтерес – послабити Індію, головного конкурента в регіоні. А можливо, і в майбутньому – у світі. Китай має постійні прикордонні суперечки з Індією – особливо в Гімалаях. Це не просто гори. Це стратегічна висота, з якої беруть початок найбільші річки не тільки південної, а й усієї Азії: Інд, Ганг, Брахмапутра, Янцзи, Хуанхе. Контроль над водними ресурсами в цьому регіоні – питання виживання для сотень мільйонів людей. А вода тут – не менш цінна, ніж нафта або золото.
Грати на загостренні для Китаю – не ризик, а стратегія. Пакистан же може розраховувати не лише на Пекін. Ісламський світ – від Туреччини до Саудівської Аравії ближчий до Ісламабаду. І хоча не факт, що хтось втрутиться прямо, політична та інформаційна підтримка – гарантована.
