Мексика у 1950-х роках жила звичайним сільським життям: чоловіки працювали на плантаціях, а дівчата мріяли вирватися до міста. Та ніхто не підозрював, що чотири сестри Ґонсалес створили найжорстокіший табір сексуального рабства. Жертв знаходили через оголошення про роботу.

Молода дівчина прочитала оголошення: "Шукаємо молодих жінок. Без досвіду роботи. Проживання і хорошу зарплату гарантовано". Вона зібрала речі, поцілувала маму і поїхала. Через тиждень вона вже лежала мертва в ямі посеред мексиканського ранчо. Там було ще десятки тіл. І всі дороги вели до чотирьох жінок, які вдень годували курей, а вночі керували найжорстокішим табором сексуального рабства в історії Латинської Америки.

Дельфіна, Марія де Хесус, Кармен і Марія Луїса Ґонсалес виросли у суворій родині. Батько поліцейський-самодур, який тримав доньок у страху. Вони виросли мовчазними, але спостережливими. Усі четверо знали, як виглядає покора. І що таке влада.

Спершу вони відкрили бар. Потім зачинений будинок для "жінок низьких соціальних стандартів". Але справжній бізнес почався тоді, коли вони зрозуміли: бідність – це пальне для рабства. Вони подавали оголошення: потрібні хатні робітниці, няньки, кухарки. Дівчата приїжджали. Двері зачинялися. І більше їх ніхто не бачив.

"Ранчо Ель Анхель" – зовні тихе фермерське господарство. Насправді – ізольований табір. Жінок тримали за колючим дротом, давали наркотики, били, чинили наругу, примушували до "роботи" з клієнтами. Якщо жінка хворіла – її душили. Якщо вагітніла – дитину вбивали. Якщо не слухалась, то кидали в яму. Гільзи, ножі, опіати, сліди мотузок. Були випадки, коли клієнти теж зникали якщо забагато питали або надто співчували. Кілька зниклих поліцейських. Один лікар. Жодного розслідування.

Усе змінилося в 1964 році. Одна з дівчат утекла. Вона дісталася до поліції. Їй не повірили. Але вона показала синці, розповіла, що пам’ятає, де знаходиться табір. І назвала імена. Коли поліція прибула на ранчо, вони почали копати. Першу яму знайшли за сараєм. У ній рештки семи дівчат. Другу біля курника, знайшли десять тіл. Третю – біля колодязя.

Сестри мовчали. Їх заарештували. За документами – 91 вбивство. За оцінками – до 200.

На суді вони сиділи спокійно. Без сліз. Без каяття. Дельфіна в тюрмі не дожила до кінця терміну – її вбили будівельним відром. Кармен померла від раку ще до арешту. Марія Луїса збожеволіла. Марія де Хесус – єдина, хто вийшла на волю. І зникла. Назавжди.

Las Poquianchis стали легендою. Але не тією, яку згадують із гордістю. А тією, яка досі лякає мексиканських матерів.