Російські окупанти у ніч із 28 на 29 липня 2022 року підірвали барак у Волноваській колонії в селищі Оленівка, де утримували українських військовополонених, зокрема захисників "Азовсталі". Внаслідок атаки загинули щонайменше 53 українські захисники, ще понад 130 дістали поранення. Жодних міжнародних місій на місце злочину росіяни так і не пустили. Наші журналісти телеканалу "Ми-Україна+" поспілкувалися з військовим, який пережив це пекло.
Весна 2022 року. Азовсталь. Українські військові у повному оточенні дають відсіч ворогу. Серед них – Геннадій Харченко на позивний “Тегеря”. Він згадує, окупанти бомбили Маріуполь – відчайдушно. Завдання в них було – на знищення. З тією силою, з якою росіяни штурмували маріупольський комбінат – українські захисники зрозуміли, деблокада неможлива – стояти їм доведеться до кінця. Сподівалися спочатку на допомогу союзних держав та міжнародних партнерів. Та потім отримали наказ – припинити оборону задля збереження життів. Бійців гарнізону взяли у полон.
"Всі розуміли, що цей було вимушене рішення. З боку російської влади жодна обіцянка не була дотримана щодо забезпечення прав, щодо доступу міжнародних організацій, щодо доступу Червоного Хреста, щодо можливості спілкування з рідними, близькими, так само як і не були дотримані умови повернення з цього полону", – сказав "Тегеря".
Геннадій пробув в російському полоні близько двох з половиною років. Спершу в Оленівці, а потім у Волноваській виправній колонії. Там він дивом вижив під час теракту, в ніч проти 29 липня.
"Біля мене кілька хлопців загинуло одразу. Друг "Башня", друг "Дуча", які лежали поруч, друг "Карась". Я побіг до хлопців з мого підрозділу і так само помітив, що вони, на жаль, загинули також. Одразу почалися крики, казали, "давайте виносити поранених", – розповів військовий.
В Медійній ініціативі за права людини (МІПЛ) – спробували реконструювати події тих днів за свідченнями очевидців. Росіяни як стверджують самі українські захисники – за кілька днів до вибуху – сформували список “азовців” та перевели їх в окремий барак. А ввечері 28 липня – категорично заборонили полоненим виходити на вулицю. А вже опівночі – сталося масове вбивство.
"Так зване керівництво колонії і деякі інші представники колонії не надавали медичної допомоги. Вони стояли, палили, пили каву, тим часом люди на алеї біля барака помирали, їм не надавалась медична допомога. Тих поранених, які могли, відвезли в лікарню тільки на світанку, хоча сам вибух стався приблизно в північ", – додала голова МІПЛ Тетяна Катриченко.
Російські ЗМІ одразу взялися відбілювати причетність своєї армії – мовляв, удар нанесли ЗСУ з HIMARS. Натомість не врахували інших фактів. В перехоплених розмовах – окупанти зізнаються, що обстріл – їхніх рук справа. Те, що теракт спланували в Міноборони рф – підтвердили і в ООН. Для обстрілу, ті найімовірніше використали ствольну артилерію.
"Спеціальна комісія ООН, яка була створена щодо розслідування подій в Оленівці, вона так і не отримала доступу до місця утримання. Слідство ведеться дуже важко. Головна причина – це те, що воно сталося на окупованих територіях", – додлала Катриченко.
Розслідування досі триває. Кара настигла вже одного з ексначальників Оленівської колонії – Сергія Євсюкова. Його автівку невідомі підірвали в центрі тимчасово окупованого Донецька. Він від отриманих поранень загинув.
28 липня, день коли стався теракт – відтепер вважається Днем пам’яті загиблих у полоні військових і цивільних. Відповідне рішення у ВР прийняли 22 липня. У пояснювальній записці зазначається, що цей день має на меті вшанування пам’яті полеглих і сприятиме збереженню історичної памʼяті, підтримці родин загиблих і формуванню патріотизму.
