Інформація під час війни може теж стати зброєю у руках ворога. Як працює або не працює воєнна цензура в Україні, та чи потрібен суворіший контроль за інформаційним простором у воєнний час? Гостру тему обговори експерти у проекті "Плюси Мінуси" на "Ми-Україна+".
Політолог і офіцер ЗСУ Андрій Ткачук вважає, що зараз в Україні немає воєнної цензури, але її варто було б запровадити. За його словами, потрібно створити окремі механізми відповідальності для осіб, які своїми заявами шкодять репутації української армії.
"Принаймні не так накласти, як понести відповідальність за певні дії й придумати якийсь важіль впливу на тих людей, які точно себе дискредитують, і дискредитують своїми словами не лише себе, а й Збройні Сили України", – запропонував він.
Народний депутат України Олексій Леонов теж згоден, що вона потрібна та зазначив, що цензура буває двох видів – політична та військова, й саме остання має діяти проти ворога.
"Чи потрібна вона? Звичайно, потрібна. Чи ми намагаємося щось приховувати, вводячи, наприклад, військову цензуру? Ні. Ми намагаємося врятувати життя, і це є найголовніше", – підкреслив він.
Воєнний кореспондент Ян Доброносов підкреслив, що інформація під час війни є зброєю, тому вона повинна бути регламентована, адже "не можна на 100% казати про повноцінну демократію під час війни.
Ведучий Володимир Золкін наголосив, що у Законі України "Про правовий режим воєнного стану" відсутнє пряме поняття "воєнна цензура".
"Напевно, тому що його там просто немає. То чи є у нас контроль над носіями інформації? Виходить, що ми очікуємо від усіх суб'єктів, що кожен сам буде займатися інформаційною гігієною", – додав він.
Ткачук у підсумку зазначив, що держава має ресурси для належного контролю інформаційного простору, однак українці часто не вміють користуватись доступними засобами інформації – у громадян є необмежений доступ до інформації в інтернеті.
