Без медицини та елементарних умов для життя. Люди в окупації залишаються без допомоги та готуюся до складної зими. Тим часом окупанти для картинки звітують, що "все під контролем". Але правда інша – проблем стає лише більше. Про це розповіли наші журналісти на "Ми-Україна+".

Настрої в окупації падають так само стабільно, як і тиск у трубах. Через російських посіпак на захопленій частині Донеччини катастрофічно не вистачає води. Не допомогли навіть осінні дощі. Графіки постачання майже не працюють. Люди тішаться навіть краплинам. А от ті, кому пощастило дочекатися води з-під крану, скаржаться – вона страшного кольору. Пити її неможливо.

Найкритичніша ситуація у Донецьку та Макіївці. Там окупанти ставлять по одній бочці води на мікрорайон, а заповнюють її раз у чотири дні. Люди годинами стоять біля водовозів. Ніби у черзі, як за ковбасою в СРСР. І поки одні намагаються знайти воду, яка стала розкішшю. Інші заробляють на цьому – продають її з націнкою у 300% – пишуть у Центрі протидії дезінформації при РНБО.

Через брак води неможливо заповнити системи – опалювальний сезон під загрозою зриву. А поки тепло є лише у звітах для Москви – скаржаться люди в окупації. Поки опалення є у звітах для Москви.

Русскій мір обіцяє стабільність. І тримає слово: стабільно нічого немає. Пальне – теж тепер дефіцит. Ціни летять угору. Та й знайти його вже не так просто, його не вистачає і для самих росіян. Понад 20% виробництва бензину знищили наші Сили оборони. Завдяки атакам по ворожим НПЗ – пропагандисти скиглять, що всі регіони рф відчувають зростання цін на паливо. Деякі АЗС навіть закриваються.

"Навіть при таких цінах бензину вже не буде вдосталь як було. тобто, мобільність росіян значно обмежиться. І економіка стане значно дорожчою, бо бензин – складова всього. Фактично, ми вибиваємо російську економіку, що наближає нашу перемогу", – сказав керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Кремль не може впоратися з проблемами всередині своєї країни, але встигає організовувати ігри на виживання для наших людей в окупації. Окрім всіх інших проблем, в окупованих містах майже немає ліків. Те, що є – прострочене або сумнівної якості. Асортимент жалюгідний – бинти, йод і кілька пачок сумнівних пігулок. Серйозні ліки або відсутні, або прострочені, але продаються утричі дорожче. Це не допомога, а імітація турботи.

Мало того, що якісні ліки важко знайти, так їх ще привозять раз на два місяці виїзними лавками.