Американці на Житомирщині шукають титан, а потім раптово зникають. Через 35 років Трамп кидає нам виклик: "Ми хочемо ваші ресурси, в обмін на зброю!". Чому у США зацікавлені ресурсами України? Про це розповіли у програмі "Що не так?" на телеканалі "Ми-Україна+".
У 1990 році на околицях наших титанових родовищ з'являються американці. Геологиня Олена Ремезова на Житомирщині тоді особисто спілкується з ними. Вони не туристи, не дипломати. Вони представники великої світової компанії, які теж починають свою гру з ресурсами.
"Іще працюючи в експедиції до наших запасів прицінювалася компанія Dupont. Хоча вони приїхали до нас в поля, вони з нами працювали на деяких просипах. Вони були згодні взяти навіть не самі найкращі об'єкти. Так що я пам'ятаю цих фахівців, я з ними спілкувалася, тому що я непогано знаю англійську. То мені не було важко розібрати, що вони, власне, хочуть", – сказала геологіня.
Ще задовго до заяв Трампа у 2025-му, у 1990-му, американські хіміки і геологи вже шукали у Житомирських селах український титан. Вони тут були, немов космічна експедиція на чужій планеті. Але чому через 35 років великий гравець Дональд Трамп раптом зацікавився українськими рідкісними металами? Про які скарби у нас під ногами, ми самі не знаємо. Але про них точно знає Москва і Вашингтон. І куди у 90-х зникли американці?
Dupont – це американська національна хімічна компанія. Одна з найбільших у світі. І вона не єдина зі світових гігантів, хто хотів зайти на український ринок ресурсів ще на початку встановлення нашої незалежності. Сьогодні ми розкажемо, хто їх сюди не пустив. А поки давайте зрозуміємо, чому саме зараз Трампу знадобилися наші багатства.
"Америка має там дефіцит, наприклад, навіть Титана. Америка ще 6 років тому закрила свій останній завод, який виробляв титанову губку. Чому? Вони програли конкуренцію Китаю. Ну, в них не було це національним інтересом, це була економіка, так ось Америка втратила власну титанову індустрію. І сьогодні Америка критично залежна від імпорту. Основний постачальник сьогодні – це Японія, але раніше важливим постачальником була Росія, яка в свою чергу майже 100% сировини для титанового сектору Росії імпортувала, 83% з якої було українське походження", – сказав співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатлотій Амелін.
На початку 1990-х років основним виробником рідкісноземельних елементів були США. Однак у 1990-х Китай здійснив модернізацію своєї рідкісноземельної галузі за активної участі держави. В результаті став найбільшим виробником рідкісноземельних елементів у світі. І Трампу це нині дуже не подобається, як і першість Китаю щодо видобутку "білої нафти" – літію.
Вся Європа, наприклад, тільки на китайських батареях цей напрям розвивається на базі цих рідкісних металів, які вони мають. А це зв'язок, космос, оборона, промисловість. Це теж важливо. Тому Китай на сьогодні диктує в цьому плані умови", – підкреслив директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
На момент розпаду СРСР у 1991 році Україна успадкувала значні поклади корисних копалин, включаючи рідкісноземельні елементи. За радянських часів вся інформація, яка утримувалася за результатами геологорозвідувальних робіт на території України, відправлялася першим примірником звіту до Москви. То скільки у нас під ногами прихованих рідкісноземельних багатств? І чого у нас більше з важливих ресурсів – титану, літію чи природного газу? Давайте копнемо у часи Радянського Союзу, аби зрозуміти, які дані про українські багатства були засекречені і одразу летіли в Москву.
Тобто росіяни нині мають всю інформацію про наші корисні копалини. Окрім декількох нових родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного моря, які росіяни у нас теж окупували, більшість родовищ були розвідані ще за часів СРСР. Тоді в геологічну розвідку вкладалися величезні кошти.
У 2000-х розпочалася приватизація і закриття підприємств. Частину видобувних активів передавали у приватні руки або зупиняли під тиском олігархів і зовнішніх гравців, використовуючи тіньові схеми. А багато копалин видобувалися в Україні, але відправлялися напряму до Росії.
За останні 10-15 років в Україні з держбюджету не фінансувалися системні геологічні роботи. Лише обробка раніше накопичених даних. Українська геологічна галузь вже кілька десятиліть не розвивалася, а скорочувалася.
Давайте сьогодні, завдяки забутим країною спеціалістам, знімемо шлейф секретності з найбільш цінних українських ресурсів. А почнемо ми з Титану. Так-так, саме з того Титану, який ще задовго до Трампа шукали американські бізнесмени на Житомирщині у 90-х. А потім раптово зникли.
"Японські компанії сьогодні перезавантажені. Вони вже не мають майже можливості для нарощування виробництва. Тому треба робити якісь нові кейси де є великі поклади Титану, Україна має найбільше поклади Титану має у світі. Хтось каже 20%, хтось 15%. Це великий об'єм. І перше, що робить Америка, вони кажуть – давайте працювати", – заявив співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатлотій Амелін.
Ви лише уявіть, 20% світових запасів Титану саме в Україні. Більше лише у Китаї. Титан – це унікальний метал, який поєднує легкість та надзвичайну міцність. Він у два рази легший за сталь, але при цьому має таку ж міцність. Крім того, він не піддається корозії, витримує надзвичайно високі температури та не втрачає властивостей навіть у найагресивніших умовах. Але справжню гру навколо Титану ведуть військові корпорації – надійна броня танків, корпуси, підводних човнів і надзвукових винищувачів. Це те, що тримає на плаву оборонну промисловість багатьох країн. І саме Титан – такий необхідний для імплантів наших військових.
