"Мирний атом на службі людини" – гасло, яке в СРСР гуділо гучніше за гімн або ядерний реактор. Але мирним він був хіба для партійних з’їздів, бо для радянської людини не уточнювалось, на службі якої саме людини перебуває цей атом. Для селян під Киштимом, що копали городи в радіоактивному пилу, чи дітей у Краматорську, які гралися біля стін із цезієм, атом був як радянська правда: невидимий, але смертельний. У СРСР брехня трималася міцніше за бетон реакторів. Про це розповіли наші журналісти на "Ми-Україна+".
Початок ядерної ери СРСР – 1957 рік. Киштимська катастрофа. Радіохімічний комбінат "Маяк", який вважався гордістю радянської науки вирішив нагадати, що гордість буває токсичною. Через вибух резервуара з радіоактивними відходами в повітря вирвалося 20 мільйонів кюрі. Це як подарувати кожному жителю Уралу персональний шматочок Чорнобиля. Евакуацію не було оголошено, селян просто попросили зібрати речі, а тисячі квадратних кілометрів заражені. Села стали "привидами", люди – статистикою. Це був перший акорд ядерного цинізму СРСР.
Інший випадок стався у вересні 1954 року, Тоцький полігон, Оренбурзька область – операція “Сніжок”. Радянський маршал та міністр оборони, герой із медалями до колін, влаштовує ядерну виставу. Було скинуто бомбу – 40 кілотонн, удвічі сильнішу за Хіросіму. Через три години, коли пил випаленою пустелі ще тхне смертю, Жуков із бункера гаркає: "В атаку!" 45 тисяч солдатів, вчорашні селяни, женуть через епіцентр. Без захисту, без дозиметрів. Очі сльозяться, шкіра вкривається пухирями, кров із горла. Дехто падає, але офіцери кричать: "Вставай, за Батьківщину" Жуков, попиваючи чай, нотує: "Досвід безцінний". Тисячі захворіли на лейкемію, сотні померли в муках. Родинам – ані слова, ані копійки. У СРСР героїв як свідків ховали швидше, глибше і надійніше, ніж ядерні відходи.
СРСР удосконалював цинізм – Краматорськ, 1980-ті: капсула з цезієм у стіні дитячої вбиває родину – двоє дітей, мама, сусіди. Звідки вона? Лазерний вимірювач рівнів “загубив” капсулу з радіоактивним цезієм.
У 1978 року супутник "Космос-954" із ядерним реактором падає на Канаду. Уран і плутоній розкидані по 600 кілометрах. Кремль мовчить. Канада чистить, СРСР виправдовується. До речі, схоже саме таким двигуном для ракети “Буревісник” хвалиться сьогодні Путін.
Киштим, Тоцьке, Чажма, космос – це лише увертюра. Бо були ще Красноє, Сормово у 70-му і звичайно Чорнобиль 1986-го. Як фінал. Реактор вибухає, а Кремль? Мовчить. Діти граються в пісочницях, ветерани йдуть на парад, п’ють вино, дихають цезієм. Ліквідаторів кидають у пекло без захисту, як м’ясо в котел.
Брехня вбила більше, ніж радіація. І сьогодні варто згадати тих, кого СРСР вбив радіоактивним випромінюванням. Жодного разу не використавши ядерну зброю офіційно. У війні.
